Кожна з форм навчання входить в загальну систему навчального процесу як складова частина, що несе в собі певне дидактичне навантаження, маючи свої сильні та слабкі сторони, специфічні особливості і область найкращого застосування. Разом з тим структурні елементи різних форм організації навчання все частіше використовуються вчителями при конструюванні уроків математики, що отримала відображення в їх назвах : урок – семінар, урок –конференція і т.д. Подібний вплив на урок здійснюють і своєрідні форми організації занять – студії, що розробляють зараз педагогами; майстерні; різновікові класи, в яких реалізують різноманітні методики колективного способу навчання, і т.д. Тому сучасний урок розглядається не як статична, але як «варіативна» форма організації занять. Більш того, як встановлено в ході проведених дослідів, урок й зараз є постійно колективно – індивідуальною організаційною формою навчання, що розвивається. Головний же напрямок цього розвитку простежується в намаганні добитися того, щоб урок став результатом творчості вчителя і учня.

     Проте нерідко в педагогічній літературі, визначаючи поняття «урок», зазвичай зводять його до цілісного, логічно завершеного, обмеженого визначеними, часовими межами навчального процесу, в якому навчальна робота проводиться з постійним складом учнів приблизно одного віку і рівнем підготовки. Йому притаманна наступна сукупність ознак: наявність визначених навчальних, виховних і розважаючи цілей; відбір відповідно з поставленими цілями конкретного навчального матеріалу і рівнів його засвоєння; досягнення поставлених цілей шляхом підбору відповідних засобів, методів навчання; організація відповідної діяльності учнів.

      Тому в цілому можна констатувати, що урок зберігаючи притаманні йому ознаки, в той же час є зараз не тільки варіативною, але й формою організації колективно – індивідуального навчання математики, що постійно розвивається.

     В свою чергу, урок математики має цілий ряд специфічних особливостей. Для нього характерні і є найбільш вагомими наступні ознаки: 

1. зміст уроку математики, як правило не є автономним, він розгортається з опорою на раніше вивчене, готуючи базу для засвоєння нових знань, що зв’язане зі строгою логікою побудови курсу математики;
2. в процесі оволодіння системою математичних знань, в більшій мірі в порівнянні з іншими навчальними предметами, приділяється увага розвитку в учнів логічного мислення, вміння мислити і доводити;
3. при навчанні математиці повинні бути створені умови для того, щоб кожний учень міг засвоїти на уроці головне в матеріалі, що вивчається, оскільки без базової математичної підготовки неможлива постановка навчання сучасної людини;
4. цілеспрямованість на ефективне навчання учнів на уроках математики зумовлено й тим, що в школі математика виконує роль опорного предмету для вивчення суміжних дисциплін;
5. в процесі навчання математиці теоретичний матеріал осмислюється та засвоюється переважно в процесі розв’язування задач, тому на уроках математики частіше за все теорія не вивчається в розриві з практикою.

    Будь – який урок має свій склад і свою будову – структуру. До складу уроку входять його структурні елементи (компоненти, етапи уроку). Під структурою уроку розуміють сукупність різноманітних варіантів взаємодії між елементами уроку, що виникає в процесі навчання і забезпечує його цілеспрямовану діяльність. Хотілося б відмітити, що з етапами уроку зв’язане й поняття його дидактичних задач, визначених як результат, що очікується на кожному з етапів уроку, орієнтованого на зону найближчого розвитку учнів.

     Існують різноманітні підходи до вибору основних структурних елементів уроку. Так загальна дидактична структура уроку характеризується наступними компонентами:  

• актуалізацією набутих знань і способів дій;
• формування нових знань і способів дій;
• їх використання, тобто формування вмінь [12].

   Знання особливостей кожного з етапів, володіння методиками їх організацій дозволяє вчителю цілеспрямовано конструювати різноманітні за своєю структурою і призначенням уроки, що відрізняються поєднанням їх компонентів, значимістю кожного з них, тривалістю і взаємодією.

   Конструювання уроку повинно здійснюватися з дотриманням умов і правил його організації, а також вимогам до нього.

   Під умовами розуміється наявність факторів, баз яких не можлива нормальна організація уроку. Аналіз навчального процесу дозволяє виділити, як відомо, дві групи умов: соціально – педагогічні і психолого – дидактичні.

   Кажучи про вимоги до уроку, як завжди, зводять їх до обов’язків дотримання всієї сукупності зазначених вище правил. Крім того відмітимо, що з урахуванням соціального замовлення сучасної школи, найбільш важливими вимогами до уроку математики є:

• його цілеспрямованість;
• раціональна будова і диференціація змісту уроку;
• більш повне використання гуманітарного потенціалу математичної освіти;
• обґрунтований вибір засобів, методів і прийомів, зорієнтований і на навчання що розвиває особистість;
• організація продуктивної навчальної діяльності учнів на уроці з урахування їх інтересів, здібностей і потреб;
• мотивація навчання й формування в учнів умінь вчитися математиці;
• співробітництво вчителя і учнів не тільки при проведенні, але й при розробці уроку.

Вивчення змісту і структури уроку призводить до висновку про те, що урок є складним педагогічним об’єктом. Як і всі складні об’єкти, уроки можуть бути розділені на типи за різними ознаками.

Існують різні позиції щодо визначення типології уроків. В теорії практики  навчання найбільш відомі наступні типології уроків:

• за основною дидактичною ціллю;
• за основним способом їх проведення;
• за основним етапом навчального процесу;

          При типології за основною  дидактичною ціллю виділяються такі типи уроків:

• урок ознайомлення з новим матеріалом;
• урок застосування знань і вмінь;
• урок узагальнення і систематизації знань;
• урок перевірки і корекції знань і вмінь;
• комбінований урок;

Типологія за основним способом проведення поділяє їх на уроки в формі:

• бесіди;
• лекції;
• екскурсії;
• кіно-уроку;
• самостійної роботи учнів;
• лабораторних і практичних занять;
• поєднання різних видів занять.

Якщо за вихідні положення типології беруться основні етапи навчального процесу, виділяють наступні уроки:

• вступні
• первинного ознайомлення з матеріалом;
• утворення понять, встановлення законів і правил;
• застосування отриманих правил на практиці;
• повторення і узагальнення;
• контрольні;
• змішані або комбіновані.

   Для більш повного охоплення різноманітних за своїми призначеннями уроків , які конструюються в практиці навчання, реалізуються типології уроків не тільки за типами , але й за видами.

    Поділ уроків на види частіше всього виділяють за характером діяльності вчителя і учнів. При цьому поділ на види відбувається для кожного типу уроку в межах використаної класифікації . Так, наприклад , контрольні уроки поділяються на наступні види :

• урок усного опитування ;
• уроки письмового опитування ;
• заліки ;
• лабораторні та практичні роботи ;
• самостійні та контрольні роботи ;
• поєднання різних видів .

    Поділ уроків на типи і види , крім того не робить повними наявні типології. Підтвердженням цього  є прослідкована спрямованість на деталізацію в типології уроків, розроблених останнім часом. Розглянемо приклади подібних типологій , класифікуючи уроки за формами  їх проведення. В одному випадку виділяють наступні типи уроків :

1. Уроки в формі змагань та ігор : конкурс, турнір, естафета, дуель, КВК, ділова гра, рольова гра, кросворд, вікторина і т.д.
2. Уроки, основані на формах, жанрах і методах роботи , відомих в суспільній практиці : дослідження, винахідливість, аналіз першоджерел, коментарії, інтерв’ю, репортаж і т.д.
3.  Уроки, основані на нетрадиційній організації навчального матеріалу: урок мудрості, урок – блок, урок –«дублер починає діяти» і т.д.
4. Уроки, що нагадують публічні форми спілкування: прес-конференція, брифінг, аукціон, бенефіс, панорама, телеміст, репортаж, діалог і т.д.
5. Уроки, основані на імітації діяльності підприємств і організацій : слідство, патентне бюро, вчена рада і т.д.
6. Уроки, основані на імітації діяльності при проведені суспільно культурних заходів: заочна  екскурсія, екскурсія в минуле, мандрівка і т.д.
7. Уроки, які спираються на фантазію : урок – казка, урок – сюрприз і т.д.
8. Уроки з використанням традиційних форм позакласної роботи : спектакль, «Брейн-ринг», диспут і т.д.
9. Інтегровані уроки.
10. Трансформація традиційних способів організації уроку : лекція, парадокс, попарне опитування, експрес – опитування, урок-консультація і т.д.

    Другий підхід до типології уроків за формою їх проведення дозволяє виділити такі блоки однотипних уроків :

1. Уроки творчості: урок винахідництва, урок-виставка і т.д.
2. Уроки співзвучні з суспільними тенденціями : урок-диспут, урок-діалог і т.д.
3. Міжпредметні і внутрішньо курсові уроки: одночасно по двох предметам, одночасно для учнів різного віку і т.д.
4. Уроки з елементами історизму: урок про вчених, урок-бенефіс і т.д.
5. Театралізовані уроки: урок-спектакль, урок-суд, урок-аукціон і т.д.
6. Ігрові уроки: урок – рольова гра, урок з дидактичною грою і т.д.
7. Допоміжні уроки: урок-тест, урок для батьків, урок – консультація і т.д.

    Співставлення різних типологій уроків дозволяє побачити деяку тенденцію в їх розвитку – бажання більш повно охопити сучасні форми організації уроку.

    В практиці навчання конструювання учителем систем уроків, як правило, не вкладається в рамки якоїсь типології. При цьому доводиться вирішувати і проблеми, пов’язані з вибором або компонуванням тієї чи іншої системи уроків. Вагому допомогу тут може надати знання специфіки будови сукупності уроків, в яких акумулюються найбільш характерні конструктивні елементи останніх уроків.